Критика, рецензії > Художня література

Як немає меж у людського страху і жаху, так і безмежною є муза Короля

Вдович Яромир, студент Р-31, УАД | 19.10.15 18:45:40

Кінг С. Країна розваг: роман / С. Кінг; пер. з англ. О. Любенко. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля» , 2014. – 320с.

У автора прізвище не даремно Кінг, адже він і справді король, король жахів. Чому саме жахи? «Страх пахне по-особливому» — говорить автор. Американський віртуоз Стівен Кінг нагадує старого блюзмена, який ліниво робить експерименти із звучанням своїх творів, підсилюючи їх до неможливого, але при цьому зовсім не міняє зміст музичних тем. Іноді коли виходить нова книга цього автора і ти чекаєш на таку банальність, що ось-ось, і скажеш: це не той Кінг, всі його найкращі твори вже були написані, вони уже позаду, але ці твори ще пишуться і пишуться, і їхня крутизна все не зменшується і не зменшується, Кінг все ще повний пального.

---

Стівен Кінг — це завжди подія, і це завжди мурашки по шкірі. Такими мурашками і подією є і його нова книга «Країна розваг» або як звучить в оригіналі «Джойленд». Вона є прикладом містичного роману жахів і філософії. Пробуджують цікавість до книги слова про неї відомого у світі журналу «People»: «Не починайте читати цей роман, якщо наступного дня вам іти на пари… Ви не спатимете всю ніч». Також славнозвісна газета «Vashington Post» про твір пише: «Роман, що поглинає всю увагу, постійно дивує і сповнений істинної магії оповіді». Країна розваг — місце де відбуваються дивні і криваві речі, а долі людей, які намагаються щось про них дізнатись, змінюються в лічені дні.
Головний герой — бідний студент Девін, який шукає роботу на літо і тут раптом натрапляє на оголошенні в газеті «РОБОТА ПОБЛИЗУ РАЮ!», це оголошення заінтригувало парубка: «І хіба міг похнюплений двадцятиоднорічний юнак, у чиїй душі наростав страх, що його дівчина віддаляється від нього, не піддатись чарам, коли уявляв собі роботу в місці під назвою «Країна розваг»?». Головні події розгортаються на просторах парку розваг у Північні Кароліні, де і влаштувався наш герой. По мірі розвитку сюжету, Девін в буквальному сенсі потрапляє у дивний паралельний світ сповнений таємницями і страхом. «Парк» живе своїм життям і твердо стоїть на захисті похмурих секретів, і подій минулого. На тлі тужливого образу, в якому постає парк атракціонів — застигле вогнище дитячої радості, веселощів і сміху. Символ вічного благополуччя, спокою і безмежного щастя Кінг малює як страшну картину: наче Великий Брат Джорджа Орвелла відроджується в новій іпостасії, а люди спорудили йому новий храм. У цьому храмі радості і проживають дволикі співробітники парку: «Деякі люди ховають своє істинне обличчя. Іноді можна зрозуміти, що на них маски, але не завжди. Навіть людину з потужною інтуїцією можна обдурити.». Дволикі, тому, що немає нічого, що давало б цим людям можливість бути щиро щасливими, приміряючи костюми клоунів і циган.
Цікавим є те, що образ парку Стівена Кінга схожий на образ старої каруселі, що відкриває дорогу в світ богів, яку описав у романі «Американські Боги» Ніл Гейман. Дивно, але Гейман присутній в історії цієї книги ще раз. Саме в інтерв'ю з ним Стівен Кінг вперше згадав про свій намір написати цей роман.
Герой знаходить серед казкових пейзажів незрозумілу, лякаючи пляму: колись в парку зарізали дівчину, і її привид до цих пір поневіряється біля місцевої «кімнати жаху». Хлопця обдаровують туманним пророкуванням – про дітей-екстрасенсів і про те, що «всіх йому не врятувати», після чого він з головою поринає в безодню типажних персонажів, які задіяні в організації всього цього ярмаркового неподобства.
Ще на початку, коли тільки Девін приїжджає у парк атракціонів, його попереджають, що він за час роботи зустріне дівчинку в червоному капелюшку і хлопчика з собачкою. Він і справді зустрічає цю дівчинку, але та дівчинка не жива, а є привидом вбитої відвідувачки, на пляму якої він натрапляв. Тут і розпочинається розслідування, які головний герой проводить, абсолютно занурившись в процес, який занурює з головою в нього і самого читача.
Щодо хлопчика, якого мав зустріти герой, то це син однієї його подруги. Він теж може бачити привидів і допомагає Девіну вивільняти їх. Коли усе вже здавалось би добре, і клубок уже розплутано, твір підходить до свого логічного завершення, на превеликий жаль, хлопчик трагічно гине. Сам автор говорив, що книга була задумана коли він побачив хлопчика в інвалідному кріслі з повітряним змієм у руках. Можливо тому кінець роману і вийшов таким, що розриває серце, американські критики кричучи писали про те, що не могли стримати сліз, дочитуючи цю книгу.
Автор настільки майстерно деталізує характер кожного героя, що вони ніби постають перед тобою. До одних ти відносишся із симпатією, до інших — неприязно. Проте, найголовніше це те, що тут немає нічого лишнього — кожен із персонажів цікавий і живий, навіть другорядні герої.
«Країна розваг» — це роман-пазл, який Кінг склав з деталей, які уже присутні в його багатому арсеналі. Хлопчик-екстрасенс, мати героїня, маньяк, парк розваг — все це часто можна зустріти в його інших творах. Не дивлячись на те, що Стівен Кінг використовує свої старі прийоми, його неперевершений талант робить твір неймовірно атмосферним і захоплюючим чтивом, який дозволяє читачу поринути у світ американських парків розваг 70-х років. Також такою атмосферою, як пише автор у своїй примітці, він завдячує «…«Словнику ярмарків, цирків, шоу та водевілів», укладеному Вейном Н. Кейзером. Його можна знайти в інтернеті. Можете зайти й подивитись, там ще тисячу інших слів. А може, й більше».