Статті, блоги

До визначення поняття якість книги. Начерк.

Зубко Н., Судин А. | 28.02.11 11:30:53

У світлі нинішньої видавничої практики, здавалося б, не надто багато сумнівів щодо того, якими показниками описувати якість книги. Видавців, книготорговців загалом вчать, як готувати кондиційний продукт і як його оцінювати (з огляду на цільові групи споживачів, особливості сприйняття ними тексту, функції книжки тощо). Однак якщо приглянутися не з боку виробника, продавця, а з боку споживача, то несподівано постає чимало зовсім невирішених питань, уже давно опрацьованих для інших галузей виробництва і торгівлі. Питань, які час від часу стають предметом суперечок не лише в приміщеннях книготорговельних закладів, але і на ширшому полі – які задають невдоволені покупці якоїсь книги, звертаючись до редакцій газет, чи до громадської організації з захисту прав споживачів...
Ідеться про вимоги споживачів, які хотіли б мати ясність, як і коли їм чинити, якщо вони натикаються на продукцію, яку хотіли б повернути виробнику як некондиційну. Наприклад, що розцінювати стосовно книжки, як поняття браку: тільки поліграфічні недоліки? А якщо так, то хоча б, що саме може бути занесене у поняття порушення якості, і до кого звертатися, якщо таке питання виникне? Зрештою, чи є якісь нормативні акти, які б підтверджували або заперечували правоту тих, хто висуває якісь вимоги щодо товару?
Ось, зокрема, відповідно до закону України Про захист прав споживачів
« - недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);
- істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж передбачено договором, або проявляється знову після його усунення.»
А який недолік можна вважати для книжкової продукції просто недоліком, а який істотним? Зміст? Розкриття змісту? Якість друку? Паперу? Палітурки? Ілюстрацій? Який недолік, чи їх сукупність може унеможливити (тим паче зробити недопустимим) використання книги? Примірника книги.
Відтак доводиться вкотре апелювати до пояснень про специфічність книги як товару. Мовляв, у ній (книзі) є дві основні складові, із яких перша, соціально значуща (інформативність, зміст) має для покупця першочергове значення, а друга – лише допомагає здійснювати першу.
Але ж загалом таке саме стосується (як що брати «згрубша») і всіх інших товарів. Проведімо аналогію: обкладинка – пакування, а зміст – це вміст. Для будь-якого товару – вміст важливіший, аніж пакування.
І що тоді?
Якщо заглянути у підручники, якими вчать студентів – майбутніх видавців, редакторів, книготорговців, то поняття якості або взагалі буде відсутнє, або її пояснення буде носити розмитий характер. Зазвичай, воно як категорія взагалі не вживається, бо начебто методи і шляхи доведення рукопису до «кондиційності» -- це і є шлях підвищення його якості і, відповідно, наближення до якості, потрібної споживачам ( а не редактору чи видавцю). Такою самою буде і розмова про відповідальність за порушення якості.
Звичайно, без сумніву, обов’язково редакторів, видавців учать ставитися до книги і до її читача (покупця, споживача) шанобливо і домагатися при підготовці книги до виходу в світ якнайбільшої відповідності вимогам тих, для кого вона готується. Але з іншого боку отих жорстких критеріїв, які часами виводяться для виробників інших товарів, просто нема. Нема стандартів.
Кожен редактор скаже, що їх і не може бути, якщо мова іде про зміст видання, тобто про якість його викладу. Таку оцінку не можна формалізувати, вона завжди суб’єктивна. Більше того, якщо мова йде про граматику, правопис, то це взагалі не питання (хоча тут правила начебто виписані для всіх однакові), бо якщо читачеві важливо зрозуміти зміст, то деякі недоліки не такі вже й важливі для цього. Мовляв, якщо покупцеві таке не подобається, то хай не купує.
Складніше, якщо це помилки фактичні. Але їх читач може і не помітити одразу. Вони взагалі можуть нести в собі небезпеку аж дуже сповільненої дії. Тоді як бути? До кого висувати претензії, якщо школяр, вивчаючи якийсь предмет, запам’ятовував факти, які не відповідають науковій істині? Хто і як має відповідати за помилки? Автор? Видавець? Продавець? Хоча ясно, що в деяких випадках суб’єктивності й справді не уникнути – маємо зараз живий приклад із галузі переробки підручників з історії.
А з іншого боку. Згадка про «наукову істину» може покликати згадку про істину взагалі. Хоча вона сама часто є предметом обговорення в книзі найрізноманітніших жанрів, типів і тематик – тобто можна спитатися: а чи може художня книга відповідати істині і подавати істинний матеріал, коли вона є вимислом?
Щодо деяких редакторських підходів, то видавці все ж мають певні норми (писані і неписані) щодо і організації тексту і його складових частин (окрім стандартів граматики), хоча найчастіше вони теж не пов’язані із поняттям «якість» -- наприклад, організація табличного матеріалу, впорядкування формул у тексті. Але спробуйте заглянути у ще один стандарт бібліографічного опису (з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»). Адже списки літератури часто є складником тексту, а отже теж можуть бути зроблені із забезпеченням доброї якості, або ні. Відтак стандарт тут є, але він же сам собою вносить чимало суперечностей у трактування, як описувати те чи інше видання. А редакторові треба ж знати, як правильно! Щоб потім хоча б опис книг відповідав стандарту, а відтак – якості.
Щоправда, жоден із видавців не відмовився б від того, що можлива формалізація оцінки книги з боку поліграфічного виконання, де присутні вже більш точно прослідковувані виробничо-технічні параметри, які надалі пристосовуються вже до умов користування. Хоча і тут теж є своя проблематика, збудована на тій же суб’єктивності, нехай і іншого характеру. Причому вона теж може закладатися на рівні видавничому. Наприклад, чи готують дизайнерів книги, технічних редакторів так, щоб вони точно знали, в якому випадку і коли (згідно з якими вимогами) застосовувати ті чи інші шрифти, який формат книги обирати, який тип палітурки, обкладинки, яким буде оптимальним папір... Чи готують поліграфістів так, щоб вони «не порушували» хоча б естетичних канонів друкарської продукції, якщо вже не стандартів? Наприклад, Інколи можна почути: «подивіться на якість обрізання блоку – поля зменшені до такого розміру, що читати важко». Є навіть думка, що такі способи подання тексту можуть шкідливо відбиватися на здоров’ї читача. Як і неправильно обрані шрифти, чи погане продруковування тексту чи ілюстрацій.
Питання можна продовжувати. Однак, на нашу думку, усі вони можуть бути вирішені в своєму порядку, якщо домовитися про те, як і що може формувати якість книги, і які показники і в яких обсягах можна і треба брати як критерії до визначення якості.
Тому і пропонуємо своє трактування якості книги, яке подаємо на розгляд і обговорення:

Якість книги – це маркетингова сукупність властивостей, ознак, які, як і щодо інших типів товарів, визначають відповідність книги запитам споживача (покупця, читача).
Складність і специфічність оцінки якості книги полягає в тому, що вона потребує органічної максимально гармонійної відповідності показників, взятих із різних сфер споживання: соціально-культурного і матеріально-технічного плану. З одного боку відповідність книги якісним показникам означає відповідність задоволенню інформаційних потреб визначеного характеру (тема книги, властивості її розкриття, які мають свої показники якості – наприклад, актуальність, новизна, повнота, глибина тощо); з другого боку – мають значення матеріальні властивості книги як носія інформації – матеріально-технічні, фізичні, ергономічні (витривалість, зручність у користуванні, колірність і ілюстративність, якість матеріалів, з яких виготовлено товар, обкладинку, яка є одночасно і його пакуванням тощо), і, врешті, з третього погляду – обидва попередні поняття повинні бути в гармонії із завданнями товару, які можуть мінятися в залежності від цільової групи споживачів (читацьке призначення книги – вік, стать, рівень освіти чи професійної підготовки в певній інформаційній галузі, ступінь мотивації сприйняття тексту), а також від мети застосування використовуваної з книги інформації (функціональне призначення) – задля обміну інформацією, навчання, довідки, розваги, пізнання тощо. Відтак якість книги залежить не лише від виконання певних вимог щодо конкретного товару, але і поєднання цілої сукупності властивостей із різних галузей застосування, оскільки вони потребують ще й внутрішнього узгодження, а не тільки узгодження із потребами споживача. Наприклад, повнота розкриття теми в енциклопедії і важливість її ілюстративної частини тягнуть за собою збільшення обсягу книги, її маси, можливо формату, а відтак висувають вимоги і щодо скріплення блоку книги, і щодо особливостей виготовлення обкладинки, формату, вибору матеріалів, які разом з тим не повинні погіршувати користувачеві користування товаром – як для зберігання, так і для оперативного і нескладного пошуку інформації. В тому ж сенсі можуть мати вагу також особливості системи викладу інформації (вони відмінні щодо, наприклад, навчальної і наукової книги, пізнавальної і виробничої тощо), способу подання інформації, мові, стилі, чи в композиції), або ж особливості оформлення – властивості шрифтів, формати набору тексту, виділення в тексті, або ж наявність додаткових коментарів і покажчиків, супровідних елементів, які не завжди мають інформаційний (змістовий, семантичний) стосунок до тексту, а є його організаторами (апарат видання) тощо.
Таким чином якість книги може визначатися багатьма показниками, частина (найбільша) з яких належить до неформалізованих (хоча були спроби деякі з них формалізувати з боку інформатики, наприклад, релевантність, як відповідність наявної інформації запитам), мають переважаюче суб’єктивний характер (наприклад, оцінка може подаватися у вигляді рецензії фахівця, який зможе комплексно визначити всі позитивні і негативні ознаки товару). Навіть найбільш придатні до формалізації оцінки довідкові видання (наприклад, словники) не можуть бути оцінені точно, оскільки для кожного з них може бути своє завдання (наприклад, перекладні можуть бути призначені для туристів – малого формату і невеликою кількістю слів, і повні академічні – із розширеними експлікаціями і максимально повною кількістю слів, хоча і широту експлікації, так і кількість слів ніхто не визначить як оптимальну в обох випадках).
Лише частина показників які пов’язані з виконанням вимог стандартів, технічних і санітарних умов і норм, а також вимірюванням якості продукції на підприємстві може бути оцінена достатньо чітко. У переважній більшості ці вимоги стосуються видавничо-поліграфічного виконання цього носія інформації. Причому такі стандарти і норми існують лише до певних напрямів книговидання – навчальної книги для школи і дитячої книги, а щодо інших книг, то вони досить розмиті.
Відтак якісними показниками книги є.
У сфері інформаційній:
Якість розкриття теми: актуальність, новизна (самої обраної теми і фактичного матеріалу, який її розкриває), глибина і повнота, доцільність розкриття і наведення фактів, інформаційна ілюстративність, що допомагає розкрити тему.
Якість подання інформації з огляду на коло споживачів і функції тексту: жанр, мова, стиль, логіка викладу, спосіб викладу, композиція, апарат видання, шрифтові, текстові і графічні виділення, таблиці, формули.
У сфері матеріально-технічній:
Якість відображення тексту й ілюстрацій (залежні від вибору друкарських технологій і паперу), інколи називають «читабельність», яка, зокрема, є і вираженням ергономічності: розмір і нарисування (гарнітура) шрифту – важливий показник для сприйняття різними групами споживачів – наприклад, якщо читачі діти, або люди похилого віку, то розмір шрифту обирається більший; формат книги і особливості верстки, розміри берегів, чіткість відтворення елементів шрифту, чистота і незабрудненість друку, просвічуваність паперу, відблискування світла від поверхні лискучого паперу, який може з одного боку сприяти якості відтворення ілюстрацій, але заважати сприйняттю тексту, точність і відповідність до аналогу відтворення ілюстрацій.
Якість скріплення блоку книжки (способом шиття, скріплення скобами чи склеювання) і його обрізання: – міцність, витривалість на розрив і частоту розкриття, кут розкриття, рівність, акуратність обрізання.
Якість палітурки, яка є пакуванням книги зі всіма його захисними і рекламно-інформаційними функціями: міцність (особливості і якість додаткового зміцнення обгортковими матеріалами), твердість, гнучкість або негнучкість, акуратність виготовлення, скріплення із блоком, естетичне оформлення, привабливість, особливості форзацу.

Контроль якості.
Цілеспрямованого, централізованого контролю якості друку книжкової продукції, окрім виробничого, в Україні нема. За якість верстки, художнього і технічного оформлення, друку відповідальність несуть виробники, тобто видавці.
Для деяких галузей книговидання (як і зазначено в питанні – дитяча книга, підручники для середньої школи) є певні нормативні документи і дії (процеси апробації) задля забезпечення відповідності стандартам і вимогам щодо, наприклад, сприяння методикам навчання, і уникнення недоліків у поданні навчальної інформації або негативного впливу на здоров’я дітей. Як є і орган, який забезпечує не стільки контроль, скільки «програму вимогливості» до підручників – Міністерство освіти і науки України, яке на етапі рукопису ставить (або не ставить) гриф допуску до друку, зокрема Інститут інноваційних технологій і методів навчання.
Під поняттям «програма вимогливості» мається на увазі те, що підручники для школи, наприклад, мусять проходити конкурси і випробування від шкільних класів до експертних комісій і заступника міністра, які визначають якісні властивості підручника.
Книжки для дорослих за якістю контролюють згідно з відповідними стандартами виробники, а не держава. Відтак остаточним контролером є споживач.
Держава такі вимоги щодо якості
- дитячої книги: Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей» ДСанНіП 5.5.6.-138-2007—відповідно до наказу МОЗ України, 18.01.2007, № 13.
- підручників для середньої школи:
1.СОУ 22.2-02477019-07:2007. Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги. ― На заміну ГСТУ 29.2―97 ; чинний від 2007-07-15.
2.СОУ 22.2-02477019-11:2008. Поліграфія. Видання для дітей. Загальні технічні вимоги. ― На заміну ГСТУ 29.6―2002 ; чинний від 2008-11-01.
Основні вимоги стосуються – якщо для дітей – маси книги, вибору формату, особливостей вибору шрифтів, паперу, фарб, які мають забезпечувати захист здоров’я і подавати матеріал відповідно до вікових категорій читачів.
Що стосується книжок для дорослих, то вони не стільки висувають вимоги щодо якості, скільки внормовують термінологію, вибір форматів і паперу тощо, тобто пропонують межі, в яких видавці, виробники можуть обирати свої і пристосовувати до завдань книги.
Поняття браку в книжковій продукції (якщо мова іде про матеріальні, фізичні властивості товару) таке саме, як і в інших галузях виробництва і торгівлі. Поліграфічний брак – це брак, отриманий внаслідок недотримання, вибору неправильної технології виробництва, що веде за собою пошкодження в процесі виробництва і швидке псування, ускладнення, або неможливість користування після виготовлення (розсипання сторінок, розклеювання).
Звичайно, будь-які пошкодження книги ще перед моментом її продажу покупцеві (бруд на сторінках, стирання, розмазування фарби, непродруковування фарби, нечіткий друк, склеєні сторінки, нерівне обрізання, перевернуті аркуші, відсутність аркушів, або їх повторення тощо) – це виробничий (поліграфічний брак). Інколи такий брак може виявлятися і вже після продажу товару, в процесі користування ним – швидке розпадання блоку, розклеювання, неправильний кут розкриття, який призводить до неможливості прочитати текст, або до розривання блоку всередині книжки тощо.
Такий брак повинен виявлятися на етапах різних ланок виробництва, де здійснюється контроль за якістю продукції, і не прийматися видавництвом, тобто не потрапляти до продажу.
Складність оцінки якості полягає також і в тому, що оскільки для споживача зазвичай головними завданнями книги є збереження, передавання інформації, то інші ознаки часто відходять на другий план (якщо мова не йде про якість і кількість ілюстративного матеріалу). Тому покупці легше переносять наявність браку в поліграфічному виконанні, ніж щодо недоліків у інформаційному плані.

Відтак до більшості книг застосовується ще одне поняття – культура книги (видання), яке має на увазі орієнтацію при виготовленні книги на поліпшення її споживних характеристик, ергономічних властивостей задля здобуття прихильності користувача до товару, сприяння зручному і полегшеному користуванню ним. Культура видання передбачає, окрім виконання вимог щодо якості, доповнення ергономічних і споживних властивостей книги – поліпшеного апарату книги (ретельно дотримані вимоги щодо інформації про видання, тобто вихідні дані, спеціальні додаткові пошукові елементи як текстового характеру, так і оздоблювального, на зразок декорування обрізу блока різними кольорами для полегшення пошуку матеріалу, чи висічення краю корінця), вдосконалення зовнішнього вигляду і оформлення (наприклад, спеціальні види верстки із елементами авторського дизайну, ексклюзивні шрифти, узгоджені зі стилем автора, сорти паперу, що підкреслюють шанобливість ставлення до книг, додання суперобкладинки як додаткового захисного елементу, або й спеціального футляру та ін.), сприяння полегшеному користуванню (прикріплення спеціальної стрічки-закладки – глясе тощо).
Звичайно, ознаки культури видання розповсюджуються і на інформаційні змістові якості (культура мови, стиль, коректність доказів тощо), однак у зовнішньому вигляді вони очевидніші і легше піддаються оцінці.


Якість книжкової продукції у нормативах:

Сучасні стандарт, норми і технічні умови у галузі видавничої справи

Загальні для всіх видань:
1. ГСТУ 29.4―2001. Обкладинки та палітурки. Типи. ― На заміну ГОСТ 22240―76 ; чинний від 2002-01-01.
5. ГСТУ 29.5―2001. Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. ― На заміну ОСТ 29.62―86; чинний від 2001-10-01.
6. ДСанПіН 5.5.6-138-2007. Державні санітарні норми і правила. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей. -- На заміну ДСанПіН 5.5.6.084-2002 ; чинний від 2007-02-09.
7. ДСТУ 3772―98. Оригінали для поліграфічного відтворення. Загальні технічні вимоги. ― На заміну ОСТ 29.106―90, ОСТ 29.115―88 ; чинний від 1999-07-01.
12. ДСТУ 4489―2004. Видання книжкові та журнальні. Вимоги до форматів. ― Зі скасуванням ГОСТ 5773―90 ; чинний від 2006-01-01.
14. КД 29.06―2001. Оформлення та поліграфічне виконання друкованих засобів масової інформації. ― Чинний від 01.04.2001.
24. СОУ 22.2-02477019-01:2004. Картки образотворчі немарковані. Технічні умови. ― Зі скасуванням ТУ 29.01-26―90; чинний від 2004-10-01.
25. СОУ 22.2-02477019-02:2005. Видання аркушеві. Технічні умови. ― На заміну ОСТ 29.32―77, ТУУ 29.008―95 ; чинний від 2005-10-01.
26. СОУ 22.2-02477019-03:2005. Газети. Технічні умови. ― На заміну ГСТУ 29.3―2000 ; чинний від 2006-01-01.
27. СОУ 22.2-02477019-04:2005. Альбоми. Технічні умови. ― Зі скасуванням ОСТ 29.12―75 ; чинний від 2006-09-01.
28. СОУ 22.2-02477019-06:2006. Журнали. Технічні умови. ― На заміну ГСТУ 29.1―97 ; чинний від 2007-02-01.
29. ТУУ 29.005―95***). Календарі. Технічні умови. ― На заміну ТУ 29.1-35―89; чинний від 01.04.95.


Видання для дітей, шкільні підручники

Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей» ДСанНіП 5.5.6.-138-2007—відповідно до наказу МОЗ України, 18.01.2007, № 13.

1.СОУ 22.2-02477019-07:2007. Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги. ― На заміну ГСТУ 29.2―97 ; чинний від 2007-07-15.
2.СОУ 22.2-02477019-11:2008. Поліграфія. Видання для дітей. Загальні технічні вимоги. ― На заміну ГСТУ 29.6―2002 ; чинний від 2008-11-01.
Відповісти на статтю