Фіолетове майбутнє

Критика, рецензії

Фіолетове майбутнє

Радій Радутний | 13.11.09

Шановний читачу, приготуйтеся, зараз підуть масові спойлери. Але не лякайтесь. Є книжки, зміст яких можна переповідати докладно, як конспектували твори незабутнього Ілліча, але нікому від того погано не буде. А чому? А тому, що інтрига у них нагнітається іншими засобами.
Заінтригував? Це добре. Тоді можна продовжувати.
«Ви поганець, пане Гам!» – небезпечно смішна книженція

Критика, рецензії

«Ви поганець, пане Гам!» – небезпечно смішна книженція

Ольга Ренн | 06.09.09

Міністерство хорошого настрою попереджає: «Обережно – весела книженція! Викликає гучний і заразливий сміх». Саме таке застереження читач бачить на палітурці нової дитячої книжечки «Ви поганець, пане Гам!». Я ж попереджати не буду, просто констатую факт – веселі нісенітниці від Енді Стентона змушують реготати й просто заливатися сміхом. Перевірено на собі! Мені здається, що така смішна сміхота «видусить» хоча б манісіньку усмішку у найпохмурішого чоловіка на світі, навіть у найзлішого злюки, поганця та справжнього фуки-беки пана Гама! Ви не знаєте, хто такий пан Гам?! О, від цього асоціального елемента раджу триматись подалі, адже пан Гам то злючий стариган з рудою бородою й налитими кров’ю очиськами, який ненавидить дітей, тварин, пустощі та кукурудзяні палички. Одного дня той негідник надумав отруїти улюбленця дітей, песика-здоровесика Джейка, що мав таку добру й лагідну вдачу, що «якби він був людино, то, мабуть, став би королем, чи принаймні автогонщиком у хвацькому шоломі». Нам дуже пощастило, що відважна дівчинка Поллі та кумедний й трохи дивакуватий Фрайді Нежурись змогли протистояти силам зла і врятували невинно отруєного! Фрайді дійсно унікальний, він «єдиний чоловік на світі, який знайшов голку в копиці сіна! Правда, то була дуже велика голка, і дуже маленька копиця. Його улюблене число – зелений, а улюблений колір – двадцять шість, хоч кольори й числа він інколи плутає. А ще Фрайді Нежурись мав найменшу в світі колекцію марок (не мав жодної)».

Критика, рецензії

Книжкові рейтинги... Рейтинги видавництв... Списки бестселерів... Чи буде воно у нас колись?

А. Судин | 04.09.09

Днями починається Форум видавців у Львові. Велика гамірна подія навколо книжок із загальним непогамовно позитивним настроєм. Зі звичним нетерпінням чекаємо, а заодно напередодні готові побалакати на різні теми щодо книжки. Наприклад...
Без сумніву, у межах форуму готується черговий конкурс книжок, які буде оцінювати компетентна комісія, і якій одні автори і видавці, звичайно, будуть дякувати і втішатися їх високій оцінці, а інші автори і видавці будуть понуро ображатися і потім не раз повторювати: “Як же ж таке виняткове моє видання можна було не помітити?! Очевидно, що все продано!”
Ну, і все піде, як завжди. Переможці будуть названі, зацікавлені газети, журнали, сайти чемно передрукують імена переможців, і буде вважатися, що тим переможцям гарно встелена дорога промоції. І що ця дорога була встелена цілком об’єктивно, себто без жодної оплати за “просування” на ринку, та й відзначені книжки почнуть відповідним чином розпродуватися. Ну, а видавництва здобудуть собі додаткові бали, щоб підняти авторитет серед покупців (чи замовників, авторів). Іншими словами публікований рейтинг це знаряддя для стимулювання збуту і елемент “піару”.
Найпригодніші пригоди, геройські герої і сміх без правил

Критика, рецензії

Найпригодніші пригоди, геройські герої і сміх без правил

Ольга Ренн | 10.07.09

На палітурці – Малий Вовчик, його погляд рішучий і непереможний, спрямований у даль, костюм – вогняно-червоний, майже як у Супермена. Він керує «снігомобілем», летить на зустріч вітру і пригодам. Світ побачила «Геройська книжка Малого Вовчика», продовження «Капосної книжки», яку за короткий час полюбили і діти, і батьки. Безперечно, «геройське» продовження має дещо іншу тональність, ніж «капосний» початок. У другій книжці вже значно більше пригод та екшену, тут тобі й автомобільні (і не тільки) переслідування, вибухи, стрілянина, викрадення і порятунок.
Погляд з душі

Критика, рецензії

Погляд з душі

Оксана ДУманська, письменниця | 19.05.09

На цю книгу не відгукнуться літературні критики, вона не потрапить до рейтингів, її не поставлять на полицю в книгарні, бо вийшла скромним накладом і буде роздарована авторкою своїм друзям.
Маленький жовтий конвертик

Критика, рецензії

Маленький жовтий конвертик

Ірина Артемчук | 01.05.09

Знайомий усім активним користувачам Інтернету символ, який так часто з’являється внизу правого боку монітору. І ми відкриваємо такий конвертик мільйони разів, часто – цілком спокійно, без пришвидшеного пульсу і тремтіння рук. Але в багатьох любителів ICQ бувало так, що цей конвертик ставав сенсом цілого дня чи ночі, перетворював на безмежно щасливого параноїка, який забуває про все, окрім клавіатури та монітору, а звук, який супроводжує його надходження – найбажанішим на той момент.
Днями дочитала книгу, через яку було багато галасу і в Інтернеті, і в «реалі» – «Самотність в мережі» Януша Леона Вишневського». Не люблю читати рецензії наперед, але кинувши оком на декілька – до цієї книги, я почула висновок, який заінтригував: начебто автору вдалося зрозуміти жінку. Через це я одразу ж дуже критично налаштувала себе, аби з перших сторінок вловити, правда це чи типовий піар-хід. Мушу сказати, що легке сп’яніння я таки відчула одразу і всю критику вирішила відкласти, насолоджуючись смачним сюжетом. Пізніше я навіть відчула короткотривалу пристрасть до цього тексту, констатуючи в собі описаний автором «небезпечний настрій»

Критика, рецензії

Надкушене яблуко

Оксана Думанська | 23.04.09

Ризикую в черговий раз виявитися їдучо-прискіпливою особою, якій недогодиш, як сварливій свекрусі. Але тут йдеться про якість тексту, про що товчуть майбутнім видавцям-редакторам чи не з першого курсу. Ба більше! Нині тих видавців навчають практично в усіх колишніх педінститутах і навіть технікумах негуманітарного спрямування. Усім їм викладають фахові дисципліни „Основи редактоської майстерності”, „Літературне редагування” та ін. І виходить, що видавництва, перепрошую, чхати хотіли на обов’язкове (колись!) редакторське опрацювання рукопису, засилають до друку не вичитані свіжим оком тексти, а отже, прирікають на безробіття молодих фахівців і привчають читачів до такого собі шайди-байди в лексичних нормах сучасної української мови.
Отже, про популярну книгу Галини Вдовиченко „Пів’яблука”
Література на службі імперії

Критика, рецензії

Література на службі імперії

Богдан Сологуб | 04.03.09

Кілька років тому вчені зробили сенсаційне відкриття: виявляється, те, що ми бачимо, – далеко не точна картинка того, що є насправді. Як писав Козьма Прутков, коли у клітці тигр, а написано «буйвол», не вір очам своїм: перед тобою, звісно, тварина рогата… Передбачаю вашу криву скептичну посмішку, але цей принцип стовідсотково спрацьовує в тому випадку, коли ми говоримо про ірраціональне сприйняття нашого північного сусіда – Росії – у світі і деякими нашими громадянами.
Повну картину того, як насправді формувався міф Росії не як окупанта і колонізатора, як це було насправді, а як «висококультурної могутньої держави», досліджує у своїй книзі головний редактор періодичного видання центрально- та східноєвропейської тематики «Sarmatian Review» Ева Маєвска-Томпсон «Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм», що її у перекладі українською видали «Основи».

Критика, рецензії

Тетяна Грунська та її романи

Оксана Думанська, доцент кафедри видавничої справи і редагування УАД | 26.02.09

П’ять років тому у видавництві “Каменяр” вийшла перша книга Тетяни Грунської – елегантний алігат: „Сільський роман” та „Міський роман” з визначеним жанром „Образки з життя”. Хоча вже сама назва передбачала епічну оповідь з наскрізним сюжетом, насправді це були окремі новели ( чи точніш, шкіци), мимо яких звичайна людина пройде й не озирнеться. Але зірке око Тетяни бачить у буденності і скороминущості миті людського існування в багатстві чи бідності, в зраді і вірності, в жартах і сльозах.
Слід віддати належне сміливості Тетяни, яка на зустрічах з читачами (навіть у міському парку Бучача!) читала свої образки – і віднаходила своїх майбутніх шанувальників.
Тут маю зробити відступ, оглянувши згрубша сучасний літературний процес, в якому співіснують комерційно успішні письменники, запотребовані так званою елітою, і письменники як такі, що не можуть не писати, не згадуються в різних рейтингах (хоча ми знаємо їм ціну!), самі знаходять гроші на видання і йдуть з ними до читача.
Наповнити себе непроминальними речами...

Критика, рецензії

Наповнити себе непроминальними речами...

Ірина Вовк | 24.12.08

Читала збірку передовсім заради цікавості, адже Юрко Вовк насамперед прозаїк. І важко було уявити, якими ж будуть його поетичні твори, чим може автор здивувати читача, уже звиклого до його (авторового) більш газетного стилю (нагадаю, що Юрко Вовк видавав газету, довгий час працював власним кореспондентом, представником провідних вітчизняних газет і журналів у західноукраїнському регіоні).
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32