Поки інші куняють, або тільки розплющують очі...

Критика, рецензії

Поки інші куняють, або тільки розплющують очі...

А. Судин | 02.02.08 22:08:27

Ця книжка потребує особливого представлення, оскільки претендує на певні “законодавчі” пріоритети. Поки хтось там збирається творити перелік славетних українців, збирає відомості про чудеса України тощо, дехто вже навіть “запатентував” своє право на це. І навіть уже диктує своє бачення.
Як зазначено на кожному з трьох видань, які вже з’явилися в Україні з цієї серії
100 великих українців.— К.: Видавництво “Арій”, 2007 — 496 с.
ISBN 978-966-8959-57-8.

“Сто великих” является зарегистрированным товарным знаком, владельцем которого выступает ЗАО «Издательство "Вече"».
Согласно действующему законодательству без согласования с издательством Использование данного товарного знака третьими лицами категорически запрещается.
Видання здійснено з дозволу та погоджено з ЗАТ “Издательство “Вече””

Ну і далі в анотації:

Ця книга містить 100 коротких біографічних нарисів, історичних портретів видатних наших земляків, представників найрізноманітніших верств суспільства — мислителів, письменників, учених, митців, громадських, релігійних, політичних діячів, чиїми зусиллями впродовж віків творилася українська культура, формувався світогляд української нації. Протягом тисячолітнього буття нашої держави їхня діяльність висвітлювалася по-різному, залежно від волі тих чи інших можновладців (згадаймо хоча б перекручення, що їх зазнавала історія за радянських часів), тож сподіваємось, що пропоноване видання, максимально наближене до історичної правди, дасть змогу читачеві оцінити постаті цих людей об'єктивно.
Призначене для широкого читацького загалу, передусім тих, хто цікавиться українською історією, учнівської та студентської молоді.

Автори статей: Н. В. Астапенко (89); О. К. Барашкова (67,69,77,94); А. В. Дарибогова (84); Л. М. Дідух (1, 7, 9-12); А. Г. Збанацький (78,95,99); І. В. Мезенцева (81,91, 96); О, В. Оксеннч (66, 68, 72, 75, 82, 83, 85-88); Ю.В. Осташевська (57,63,92); В. В. Петренко (56,79); Г М. Піголенко (61, 64, 90); О. О. Попельницька (13-41,93); Т. П. Ралдугіна (70,71,74); Г. В. Рафаль-ська (98,100); М. О., Стрельник (2-6,8); О. Е. Третяк (42-55,58-60,62); С В. Шакула (65,73,76,80,97).

Якось позитивно чи негативно оцінювати це “простацьке” за першим же поглядом видання не хочеться, оскільки це і легко (наче лежачого бити – навіть сам поліграфічний підхід невибагливий, щоб не сказати нехлюйський), і важко (бо ж наче можна погодитися із певним вибором, і разом з тим здивуватися його підступній методології). Гляньте лишень на обкладинку, де в обрамленні Шевченка, Лесі Українки і Франка світиться профіль Лобановського... Попробуй таке покритикуй. Смішно навіть.
А з іншого боку...
Піди заборони такі швидкоплюйні видання... Сто великих...
Запатентовано! Ніби кожен із нас не може спробувати і собі скласти такий перелік...
Відповісти на статтю

Олена | 05.05.08 10:21:29

Після випадкового прочитання (наштовхнулась в Інтернеті) рецензії на книгу "100 великих українців" (Київ: Арій, 2007) під назвою "Поки інші куняють або тільки розплющують очі..." у мене винкло неоднозначне відчуття. Дійсно, автор рецензії (який чи яка не побажали навіть представитись, мабуть, щоб не відповідати за свої слова) прав (права) у своєму сарказмі: книга видана у "дешевому" варіанті, доступному для усіх верств населення. Тому називати його "нехлюйським", на мій погляд, м'яко кажучи, нечемно. Адже не кожен школяр чи студент може купувати книги по 50, а то і 200 гривень за одиницю. Що ж стосується "профіля Лобановського в обрамленні Шевченка, Франка та Лесі Українки" (як в'їдливо говорить рецензент), то час усе розставив по своїх місцях і зараз В.Лобановський ввійшов у десятку претендентів на звання "Видатного українця". Тому не треба робити таких похапливих висновків. А що стосується "швидкоплюйності" цього видання (який "вишуканий" лексикон, гідний пера хіба що дописувача "бульварної" преси), то, певно, останнє слово за читачами, які, на відміну від анонімного автора цієї реценції, все-таки прочитали не тільки її анотацію та розглянули під лупою портрети на обкладинці, а й саму книгу. Не завжди під дорогими палітурками міститься глибокий зміст і навпаки. Правда, як то кажуть, хто на що вчився: одному подавай яскраву форму (чи то пак дороге оформлення). Проте не все те золото, що блищить. А ідею Аноніма про складання власного "такого переліку" видатних українців я тільки вітаю: легко паплюжити створене іншими, проте важко бути творцем самому.
З щирим співчуттям (мабуть, писала цю рецензію людина, чимось ображена на весь світ) і побажанням усього найкращого.

П. Ятвяг | 08.12.08 10:31:49

Та вже ж не тільки анотацію прочитано.. анотацію подано тільки як свого роду зразок. Просто справді дуже не хотілося братися до "анілізу" вибору тих "великих", бо він дуже вже (як, зрештою і названий вами спосіб вибору видатних українців). Подив викликало скоріше оте "патентування" марки "сто великих", ніби то щось таке ой-ой... винятковий винахід, не підходь, бо вдарю за використання того винаходу. І під ту марку "сто великих" поскоріше напхати все, що видається якраз тим золотом, що блищить. Особисто я (і гадаю, не тільки я) маю чимало сумнівів і щодо осіб, обраних до переліку і щодо їх "однорядності".
А щодо ображеності на життя... Ну, не знаю. У мене просто планка вимогливості високо стоїть на відміну від вас. Скоріше то ви страшенно образилился за свою скоромовку. Причому очевидно пропагандистську. Знову ж таки не буду вдаватися до деталей. І так уже привернув увагу до вашої "великої" праці, яку міг би зробити пересічний шкільний учитель.... ай.. не буду далі сваритися. :)
Та й не треба там на обкладинці розглядати щось під лупу. Все наяву. Ви гадаєте, то у мене тільки це викликає здивування? Помиляєтеся.. .
І ще.. про анонімність.
Щось і ви теж не відкрилися. Я розумію, що ви захищали своє дітище. Шкода мені вас. Бо своїх дітей любиш незалежно від того, які вони. От і ви любите. А я причепився.
А я підписуюся часами анонімно, бо ну яка вам різниця, хто я? Я ж привернув уваго до вашої книжки, так? :) Комусь у бібліотеці вона справді знадобиться. То й нехай собі. Продадуть все одно та й заробите собі на прожиття :) А я от собі просто безплатно патякаю :)
Відповісти на статтю