Opus magnum Стейнбека

Критика, рецензії

Opus magnum Стейнбека

Наталія Ференс, кандидат філологічних наук, перекладач | 28.10.18 18:52:46

Джон Стейнбек. На схід від Едему / пер. з анг. Тетяна Некряч. — К. : Видавнича група КМ-БУКС, 2018. — 736 с.

Культовий американський письменник Джон Стейнбек, який отримав у 1939 році Пулітцерівську премію, а у 1962 році – Нобелівську премію з літератури, вважав роман «На схід від Едему» своїм opus magnum, головним твором. Роман тричі екранізовано в Америці і перекладено двома десятками мов. Цьогоріч «На схід від Едему» вийшов українською мовою в перекладі Тетяни Некряч. Це п’ята книга з серії творів Стейнбека, яку випускає видавництво «КМ-букс».
Роман «На схід від Едему» – це родинна сага, яка розповідає про життя кількох поколінь каліфорнійців від початку XIX сторіччя і до Першої світової війни (хоча коріння частини сюжетів сягає Громадянської війни в США). Це епічна історія про родину, землю і кровні зв’язки, про стосунки братів і батьків, про ненависть, любов, праведність, гріх, приречення долі.

В анотації до українського видання читаємо: «...цей грандіозний твір і справді вражає своєю простотою і силою. Роман розкриває сплетіння доль двох каліфорнійських родин — Гамільтонів і Трасків, які вже багато поколінь поспіль відтворюють падіння Адама і Єви і лихе суперництво Каїна і Авеля».

Стейнбек первісно планував написати історію своєї родини в Америці для власних дітей, і лінія Гамільтонів – однієї з двох змальованих у романі родин, «нормальної», не відзначеної «Каїновим клеймом» – дійсно розповідає історію дідуся автора по материнській лінії. У тексті епізодично навіть з’являється сам Джон Стейнбек як персонаж.

Історія другої родини – Трасків, сусідів Гамільтонів, – власне, і є парафразою біблійного сюжету про Каїна та Авеля, який у різних формах повторюється у двох поколіннях; в кожному є неподібні між собою брати, які б’ються за любов та увагу батька – фрейдистського «Бога» для дітей (прикметно, що постать матері в житті обох поколінь братів Трасків такої ролі не грає, а для Арона та Калеба мати взагалі є скоріше фігурою диявола).

Також можна відшукати в романі натяки на вигнану з Райського саду пару: Адама та Єву. Втім, Адам Траск сам є учасником драми про Каїна та Авеля (щоправда, у ролі такого собі грішного Авеля), а його дружина, героїня, яка формально могла б вважатися Євою, більше схожа на Ліліт. Мотив вигнанства присутній у самій назві роману: «на схід від Едему» лежить земля Нод, куди було вигнано Каїна після акту братовбивства.

На «біблійну лінію» працюють також імена героїв з родини Трасків – в оригіналі всі вони починаються з літер «С» (Cain – «Каїн») чи «А» (Abel – «Авель»). «С» в англійських словах може вимовлятись і як «к», і як «с», але графічна форма імені дозволяє англомовному читачеві легко розпізнати алюзію. Українською мовою іноземні імена заведено перекладати так, як вони звучать, а не так, як пишуться, а графічна форма, на відміну від англійської мови, у нас чітко відповідає звучанню слова. Тому в українського читача могли б виникнути складнощі з тим, щоб побачити натяк на Каїна (Cain) у «Сайрусі» (Cyrus) чи «Чарльзі» (Charles). І тут слід відзначити майстерність перекладачки. Тетяна Некряч свідомо відтворює англійські імена не «за стандартом», а так, щоб закладена в текст алюзія лишалася очевидною для українського читача: Чарльз стає Карлом (ім’я те саме, тільки германізоване), Сайрус – Кіром (адже Cyrus – ім’я саме цього античного царя в англійській традиції).

Вражає не лише кількість та складність біблійних алюзій у романі, а й навіть більшою мірою те, як органічно Стейнбек вписує їх у повсякденне життя, підносячи побутові ситуації й життєві історії до рівня водночас і міфу, і притчі. Проте текст не сочиться хворобливою пафосністю, а є живим, розмаїтим, реалістичним у найкращому сенсі цього слова. Тут є і трагічне, і комічне.

Втім, варто зазначити, що смішне у романі грає допоміжну роль і працює не так саме на себе, як на той-таки реалізм: адже в житті дійсно є чимало смішного. «На схід від Едему» – це все ж таки твір насамперед епічний, його основна характеристика – вагомість, а талант автора до життєвих описів та стилістична довершеність – інструменти, що оживлюють епос. Коли роман тільки вийшов в Америці, критики закидали автору, що текст є «холодним та жорстоким»; втім, захоплені відгуки читачів швидко змусили їх замовкнути.

Проте критики не були неправі. Тут є характерна стейнбеківська «відстороненість-попри-уважність»; автор ніби не переживає твір, а всього лише тільки розповідає історію, наводить факти і стримано, проте з великою спостережливістю, «публіцистично» їх оцінює: дається взнаки ремесло журналіста. Стейнбек навіть уводить у текст себе – не як персонажа, а як автора, який говорить «я» – «я знаю», «я не знаю». У романі немає ані крихти солодкавості, сентиментальності, ліризму – хоча є зріле знання життя і захоплення ним, є щирий щем.

«На схід від Едему» – не така книжка, яку читатимеш задля розваги, – і, можливо, не така, яку скоро зберешся перечитати, коли взагалі зберешся. Грандіозна історія, вміщена у грубезний том на сімсот сторінок, приголомшує і до певної міри спустошує, змушуючи замислитись – у моєму випадку не так про життя, як про способи його осмислення, про те, що за звичайною родинною хронікою може ховатися не лише тільки персоніфікована історія, а й могутній міф.

Насамкінець – ще кілька слів про переклад. Потужна класика вимагає потужних перекладачів, здатних донести їхню красу та пафос до українського читача. Роману «На схід від Едему» у цьому сенсі пощастило – Тетяна Некряч, в доробку якої, зокрема, переклади «Гідності та гонору» Джейн Остін, а також романів «Вбити пересмішника» та «Піди, вартового постав» Гарпер Лі, відрізняється тонким відчуттям слова та стилю. Її переклад не є ані пласким чи «русифікованим», ані перенасиченим химерними зворотами чи дивними діалектизмами: це виважена, добірна літературна мова, і форма цілком відповідає змістові роману.

Чи варто читати «На схід від Едему»? Так, якщо ви хочете серйозної, довершеної літератури, життєвої драми, добрячого літературного реалізму; якщо полюбляєте шукати алюзії і розмірковувати над міфом у буденності; і якщо цікавитесь американським міфом, міцно замішаним на психологізмі та біблійності.

Цей роман – добірна класика, з якою варто ознайомитись як мінімум для підвищення власного культурного рівня; проте не чекайте, що історія, яка відбулася «на сході від Едемського Саду», втішить вас чи потішить.
Відповісти на статтю