МОВНА ГЛУХОТА НОВИХ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ

Критика, рецензії

МОВНА ГЛУХОТА НОВИХ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ

СЕРГІЙ ЗАПОРЖАНИН | 15.04.18 10:06:13

Пожвавлення появи вітчизняних перекладів світової традиційної чи модерної класики свідчить передусім про зрілість української мови. З’являються книги, яких донедавна не було на нашому книжковому ринку. Часто така поява супроводжується ажіотажем, але ґрунтовного прочитання цих перекладів так і не відбувається. А шкода, тому що полиця під ключовою назвою «непозбувна бентега» (відомий мем, який позначає недолугі переклади) вже давно би зламалася під вагою таких недошедеврів.
Не так давно молоде, але дуже амбітне видавництво «О.К. Publishsing» оголосило про друк відомої книги Гертруди Стайн «Автобіографія Еліс Б. Токлас» у перекладі Наталії Семенів. Читач уже мав змогу познайомитися зі стилем цієї перекладачки - те саме видавництво минулого року видало повість Віржінії Вулф «Флаш», яка запам’яталася неоковирними формулюваннями на кшталт «заколот емоцій ринув нервами Флаша», чи «широка відстань». Перша спроба переважно завжди не дуже вдала, тому я сподівався, що перекладач взяла до уваги всі зауваження і над «Автобігорафією Еліс Б. Токлас» попрацювала краще, але не так сталося, як гадалося…
Почну з обкладинки. Звичайно, критика дизайну – не моя робота, але коли я побачив палітурку українського видання Гертруди Стайн, то одразу виникла асоціація з "Корнелією" Надії Мориквас, яку не так давно видало Видавництво Старого Лева. "Отже ж!" – подумалося мені - "Таке прискіпливе видавництво О.К. Publishing", а робить дизайн за чужим лекалом". Хоча, цю обкладинку, звісно рятує (це сарказм, якщо що) оте величезне слово modernism, яке там притулили, вочевидь, для малограмотних читачів. Мовляв, Гертруда Стайн – матінка модерну.
Найбільше мене, звісно, засмутив сам текст книги, невичитаний, невідредагований, засмічений тавтологіями, від яких рябить в очах (це-ця-цій-цьому), дубовими формулюваннями, занадто точним послівним перекладом, який видавець та перекладач назвали "стилем авторки".
Спробуємо зробити короткий огляд цього перекладу:
Але повернімося до Езри. Езра таки повернувся і повернувся з редактором журналу Даял. На цей раз було гірше за японські гравюри, було набагато запекліше. Заскочений такою запеклістю Езра впав з улюбленого кріселка Ґертруди Стайн, того яке я пізніше оббила вишитим гобеленом за малюнком Пікассо, і Ґертруда Стайн розлютилася.
«Заскочений такою запеклістю Езра»
перекладач навіть не спробувала перефразувати відповідно до норм української мови і, очевидно тому, це речення звучить неприродно і читачеві взагалі важко зрозуміти, якою запеклістю був заскочений Паунд. А ішлося про те, що Паунд став свідком гарячої дискусії у домі Стайн.
Ідемо далі:
Мені дуже шкода, відповіла Ґертруда Стайн, але у міс Токлас ХВОРИЙ ЗУБ а крім того ми зайняті ми збираємо дикі квіти – гадаю, що правильно було б «у міс Токлас БОЛИТЬ ЗУБ».
Еліот сказав у Кембриджі що творчість Ґертруди Стайн ДУЖЕ ЧУДОВА та вона не для нас. - Якщо перекладач пише ДУЖЕ ЧУДОВА ТВОРЧІСТЬ, то, мабуть, чиюсь творчість можна оцінити як НЕ ДУЖЕ ЧУДОВУ, чи як? Щось я геть заплутався у цих граматичних новотворах…
Вона надіслала портрет Т. С. Еліоту і він його прийняв але ПРИРОДНЬО не надрукував його - Взагалі-то, ПРИРОДНО, а не ПРИРОДНЬО. Як на мене, то у зазначеному реченні більш ПРИРОДНО звучало б слово БЕЗУМОВНО, або ж БЕЗ СУМНІВУ.
Проте ідемо далі, у розмові про Еліота "ГЕМІНГВЕЙ СКАЗАВ, ЩО ВІН ГОЛОВНИЙ"- хто головний - Гемінгвей, чи Еліот? Знаючи про самозакоханість американського но беліанта, з цього перекладу цілком можна припустити, що Гемінгуей говорить про себе, але ж в оригіналі чітко ідеться про Еліота. Ну але навіщо щось перефразовувати, якщо можна тупо рубати "як англійська книжка пише". Як з’ясувалося, Гемінґуей неодноразово насмішкувато називав Т.С.Еліота, який ніколи не був у війську через грижу, "майор Еліот".
Хоча, щодо "точного послівного перекладу", я погарячкував - чудова мовна знахідка, хоча її в оригіналі і нема - ГОДЯЩА ВЕЧІРНЯ СУКНЯ. Господи, мова, як пісня! (це теж був сарказм).
І наостанок ще одна цікава цитата: КОМА СПРИЯЮЧИ ВАМ ТРИМАЮЧИ ВАШЕ ПАЛЬТО І НАДІВАЮЧИ ВАШЕ ВЗУТТЯ ЗАВАЖАЄ ВАМ ЖИТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ ТАК АКТИВНО ЯК ВАМ СЛІД НИМ ЖИТИ...
Мені важко уявити, як можна СПРИЯТИ, ТРИМАЮЧИ ПАЛЬТО, чи ОДЯГАТИ ВЗУТТЯ. Мабуть, Гертруді Стайн ішлося про перманентні стосунки людини із розділовими знаками, які проявляються у найменших побутових дрібницях, проте перекладачеві забракло чи знань, чи вмінь, чи часу сформулювати речення так, щоб воно було зрозумілим україномовному читачеві, який, наприклад, взагалі не знає англійської мови.
Коротше кажучи, не можу засуджувати наших перекладачів-заробітчан, бо і їм хочеться і хліба, і до хліба. Проте, якщо вони вже беруться за переклад класики модернізму, то варто було б підходити до процесу з душею, наче це - їхня головна робота у цьому житті, а не перекладати абияк за шмат гнилої ковбаси. А краще - хай перекладають свідоцтва про шлюб, чи розлучення. За це платять більше, та й ризику ганьбитися майже нема.
Відповісти на статтю