У Гордона ностальгія за радянським «дурдомом»?

Статті, блоги

У Гордона ностальгія за радянським «дурдомом»?

Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля» | 17.02.19 21:31:02

(Герой України, аграрій, публіцист Леонід Яковишин –
проти висловлювань публіциста Дмитра Гордона)


І до Європи крокуємо з більшовицькою «демократією»

Заголовок і підзаголовок цієї публікації з’явилися після почутих «оригінальних» думок відомого журналіста Дмитра Гордона в прямому ефірі 112 телеканалу увечері 7 лютого 2019 року. Згадав він тоді й відому столичну лікарню імені Павлова, в якій за радянських часів обстежували і лікували душевно хворих, захищаючи від них суспільство. Частенько потрапляли туди й ті, хто говорив не так, як партія вчила. На думку сучасного журналіста, і зараз треба було б перевіряти в таких закладах на адекватність багатьох політиків і державників.

Можна погодитись, водночас насмілюсь порадити шановному Дмитру Іллічу, щоб і він склав екзамен на адекватність – як політик і журналіст такого високого рівня. Оскільки одна його думка здалася мені теж неадекватною. Бо як можна в суспільстві, що заклало в Конституцію курс на Євросоюз, пропонувати позбавляти пенсіонерів виборчого права? Мовляв, пенсіонерів влада довела до жахливої бідноти, тож вони змушені продавати свій голос за гречку. Тобто, не так голосують, як би хотілося Гордону? Це і є ота хвалена європейська й американська демократія? Та й звідки відомо вилощеному журналісту, як голосують пенсіонери? Він що – Господь, що все про всіх знає? Чи, може, зі свічкою стояв у кожній виборчій кабінці?
Журналіст Гордон уперше висловив цю ахінею 1 грудня 2017 року, а підтвердив її 7 лютого цього року на запитання слухача прямого ефіру. Кілька разів вибачився перед пенсіонерами, мовляв, він нікого не хоче образити, але пенсіонери голосують здебільшого не головою, а емоціями, бо недостатньо освічені й поінформовані, одержимі ще комуністичною ідеологією… В результаті бачимо – вони вибирають того, «… що не відповідає вибору дітей і внуків».
Дмитро Ілліч кілька разів наголосив у прямому ефірі, що то його особиста думка. Хай буде й так. Але та думка висловлена на кількамільйонну аудиторію. Її почули й пенсіонери, яким розгодований і добре забезпечений журналіст не плюнув, а цинічно хрякнув у душу, опустив заслужених трударів, як кажуть бандити, нижче плінтуса.
Втім, ознайомившись з біографією цього журналіста, перестав гадати, який вітер заніс у його голову цю ідіотію. Ще коли він вчився у школі, а потім і в будівельному інституті (батько Ілля Якович – інженер-будівельник, мати Міна Давидівна – інженер-економіст), то захоплювався історією жовтневого перевороту. Тож добре знає, як вожді того перевороту, втілюючи в життя свою комуністичну маячню, позбавляли виборчих прав низку верств населення. Більшовики знали, що ті виборці не поділяють їхньої державної й політичної злочинної недолугості, тому навіщо їм такі виборці? І їх не тільки позбавили виборчого права, а й репресували.
Слава Богу, Гордон не закликає розстрілювати сучасних «не таких» виборців. Але знаходить аргументи, співзвучні з більшовицькими і навіть фашистськими в довоєнній Німеччині. Тепер «самоосвічений» вчений з історії більшовизму закликає позбавити виборчих прав пенсіонерів, які в 1991 році, будучи тоді ще не пенсіонерами, майже одностайно підтримали на референдумі незалежність України. Ці «малоосвічені» виборці ще до референдуму обрали такий склад Верховної Ради, який не піддався на погрози російського ГКЧПе, проголосував за Акт про незалежність України, затвердив атрибути й заклав фундамент державності, не втративши жодного метра території, започаткував боротьбу з корупцією у найвищих ешелонах влади.
Я працював у тому парламенті, був членом Комісії з питань боротьби з організованою злочинністю, корупцією і хабарництвом. Був одним з ініціаторів притягнення до відповідальності прем’єра Вітольда Фокіна за участь у корупційній схемі при закупках за кордоном ембріонів. До в’язниці його не посадили, але з посади погнали. Це перший і останній випадок в незалежній Україні, коли прем’єр пішов у відставку через підозру в корупції. А в його наступників, виходить, «руки нічого не крали»?
«Недостатньо інформовані» виборці початку 90-х, сидячи місяцями без зарплат і пенсій, без електрики, на дострокових президентських виборах переобрали компартійного ідеолога Леоніда Кравчука на господарника Леоніда Кучму, при якому стабілізувалася економіка, прийнята Конституція, проведена грошова реформа.
До речі, на виборах двох перших скликань парламенту не фігурувала гречка, і виборців, одержимих комуністичною ідеологією, було значно більше, ніж зараз, оскільки багато вже померло. Але той «інфікований комунізмом» електорат голосував більш зважено, ніж зараз – декомунізований. Назву й одну з головних причин: тоді ще не було гордонів з ідіотичними думками, сформованими на фашистсько-більшовицькому досвіді, пріоритетом якого було забороняти, позбавляти, репресувати, брехати.
Ще одне нагадаю Дмитру Іллічу. Батьки й діди тих, кого він пропонує позбавити виборчого права, за чотири роки звільнили не лише рідну землю, а і Європу від фашистських окупантів. Якби вони цього не зробили, то, маю великий сумнів, чи з’явився б на світ Божий Діма, бо його батьки належать до тієї нації, яку фашисти нищили поголовно. Та й чи з’явилося б багато тих, «вимогам яких не відповідає голосування пенсіонерів». Цікаво, а скільком політичним і державним богам молився сам Гордон?
Якось він гордовито заявив, що брав участь у двох майданах гідності. Потім героїчно зізнався, що якби знав, які наслідки будуть від останнього майдану, то ніколи б на нього не виходив. Логічно напрошується висновок: не рядових виборців, а ось таких гордонів треба позбавляти не лише виборчого права, а й публічного голосу. Щоб не обманювали людей, виводячи їх на майдани. Сам Дмитро Гордон добре розкрутився своїми медійними проектами після Революції гідності. А за провали в державі після «найгіднішої» революції винні пенсіонери?
А як цинічно звучить з вуст розпіареного журналіста закид пенсіонерам, що продають голоси за гречку! І це звучить на фоні того, як у парламенті депутати направо й наліво торгують своїми голосами, як у країні продаються посади й національні багатства, безкарно розкрадаються бюджети. Може, передусім таких діячів треба позбавляти виборчого права разом з позбавленням волі? Але на резонансну думку Гордона є стрілочник-пенсіонер.
Ні, Гордон «витьохкує», як соловей, і про ідіотію в державі, але у спільній зграї добре оплачених «солов’їв». Скажіть, що таке особливе розповідає Дмитро Гордон на своїх довгих ефірах, чого не почуєш від численних інших «солов’їв»? І все – загальними фразами. Бо це не журналістські розслідування конкретних дій конкретних корупціонерів.
Дмитро Гордон заслужено славиться своїми інтерв’ю з відомими артистами, іншими видатними людьми, публікації про яких складають «Золоту колекцію». Уважно слухав його довге інтерв’ю з генеральним прокурором Юрієм Луценком, дещо нове для себе почув. Безумовно, така публіцистика цікава, читабельна, має великий попит у читачів і глядачів. Але вона чомусь нагадує мені індійські, венесуельські, турецькі серіали, коли життя завмирало біля екранів. Хоча, як на мене, ті захоплюючі фільми не виконують найважливішого завдання цивілізації: навчати людей мислити в сучасних реаліях.
Не я визначив це найважливіше завдання людства, а великий американський вчений і винахідник Томас Едісон. До речі, майже два століття тому він винайшов апарат для автоматичного підрахунку голосів на виборах. Серед країн, які називають себе демократичними, мабуть, лише в Україні не застосовується ця система. І в цьому винні пенсіонери? Бо, на думку Гордона, саме пенсіонери дуже впливають на вибори.
Може, то пенсіонери придумують і різні виборчі технології, півсотні кандидатів у президенти висунули, вкидали і будуть вкидати бюлетені пачками, робитимуть інші фальсифікації, «правильно» голоси рахуватимуть? Та і всю корумповану виборчу систему придумали пенсіонери?..

«Якщо правильно пояснити людям «навіщо»,
то вони завжди знайдуть спосіб «як»»
(Джордан Белфорт)

Ці слова належать американському брокеру, оратору-мотиватору, шахраю-маніпулятору. Своїм ораторським словом він мотивував і надихав великі аудиторії на ризиковані справи, на жаль, часто обманював їх на десятки й сотні мільйонів доларів.
У нашому суспільстві таких ораторів-маніпуляторів – хоч греблю гати. Натомість талановитий провісник правди Дмитро Гордон ледь не приплакує: низька свідомість людей, мало інтелектуальних пенсіонерів, недостатньо освічені. Я ж додам і оте від Едісона: не навчені мислити. Який же тоді коефіцієнт корисної дії від бурхливої язиколяпної діяльності гордонів?
Пам’ятаю інтерв’ю Дмитра Ілліча з Вітольдом Фокіним. З тим колишнім прем’єром, який показав наступникам приклад, як можна розкрадати бюджетні гроші. А з-під пера журналіста – хоч дві зірки Героя давай. Минуло чверть віку – хто пам’ятає, як насправді все було?
За президентства Леоніда Кравчука розпроданий Чорноморський торговий флот, започатковані інші корупційні схеми. Нагадати, героєм якої партії був відставлений президент Кравчук? Партії перших українських олігархів – СДПУ(0). Тепер перший президент – герой публікацій і телеефірів, учить усіх, як розбудовувати Україну.
Такі приклади можу сотнями наводити. Куди тому американському маніпулятору Белфорту! Хоч він із свого, часом і кримінального, досвіду вивів правильну формулу: при якій умові люди знаходять спосіб, як зробити навіть найскладніше.
На одному з ефірів Гордона запитали, що виведе Україну з ганебного зубожіння. Не задумуючись, відповів: економіка. Але хоч одне інтерв’ю хтось чув, в якому дана відповідь на запитання: як? Маю на увазі, відповідь не від Фокіних, а від тих, хто зараз робить успішну економіку зі зразковою фінансовою моделлю, а аграрну економіку – ще й з належною соціальною відповідальністю перед громадами, на землях яких розвивається та економіка. А саме там формується майбутнє нашого суспільства. Там і пенсіонери краще забезпечені.
Ще одне дивує в слові просвітителя Гордона. Він звинувачує пенсіонерів у тому, що вони не виберуть хороше майбутнє. Тут уже я сумніваюся у високій інтелектуальності Гордона. Бо хіба тільки від результатів голосування залежить майбутнє нашого суспільства? Он як гарно голосували за Віктора Ющенка і Петра Порошенка. А яке майбутнє одержали ті мільйони, що вимушені бігти світ за очі від розхваленого й Гордоном курсу на Євросоюз і НАТО? Яке щастя одержали малоосвічені пенсіонери? А багато з них, безумовно, правильно, по-гордонівськи голосували. Але причини українського «дурдому» в іншому: під ногами наших президентів, урядовців і депутатів земля не горить так, як горить, скажімо, у Трампа, Макрона та і всіх інших керманичів демократичних країн. Правда, не в усіх однаково – залежно від того, хто як дбає про людей.
Дмитро Гордон не бідував при жодному президентові, не бідуватиме й при новообраному. Він добре навчився закривати будь-яку державну й політичну ідіотію стрілочниками. Вже й до пенсіонерів добрався. Такий талант потрібен будь-якій владі. Правда, в одному питанні таки не назвав стрілочника: хто винен у низькій свідомості людей? Мабуть, тому, що коли почне шукати стрілочника, то вийде й на справжнього винуватця – на себе. І цілу низку йому подібних ораторів та друзів, дружбою з якими любить хвалитися практично на кожному ефірі. Хоч всі вони належать до категорії тих, які так служать Україні, що народу вже нічого не залишається, – писав Олександр Прелюк.
Відповісти на статтю