Антиутопії, про які ви не чули або книжки у кіно...

Статті, блоги

Антиутопії, про які ви не чули або книжки у кіно...

Христина Копильчак, студентка УАД | 15.03.17 15:28:48

Сьогодні антиутопії стали доволі популярним жанром для підліткової літератури, чи не усі полиці переповнені книжками про підлітків, які йдуть проти системи, рятують себе та друзів після кінця світу, знищують криваву диктатуру. Відповідно попит породжує пропозицію, і з’являються екранізації цих антиутопій, на котрі підлітки летять, мов мухи на мед.
Варто зауважити, що зазвичай ці підліткові антиутопії далеко не найкращі фантастичні романи, а фільми за цими романами взагалі втрачають навіть той мінімальний зміст, який у першоджерелі ще хоч якось проглядався.
Антиутопії — це доволі вдячний жанр для екранізації. Навіть найпростіші історії про життя опісля кінця світу завжди приваблювали глядачів своїм фаталізмом, адже усі переконані, що саме вини будуть серед тих небагатьох, яким вдалось вижити і таки вони відбудовуватимуть світ чи боротимуться із новою диктатурою. Саме слово «апокаліпсис» означає «одкровення» чи «відкриття», от, що робить кінець світу чи кінець звичного для нас стану речей — він демонструє справжній характер людей, їхню суть та глибинні мотиви.
Режисери завжди стверджували, що фантастичні романи найважче екранізувати, це пов’язано із технічною стороною знімального процесу. Сьогодні ці технічні складнощі подолано завдяки комп’ютерній графіці і ми можемо насолоджуватись справді захопливими екранізаціями фантастики. Оскільки антиутопії справді стають все популярнішими пропоную вам перелік екранізацій, що справді варто переглянути.

1. «Королівська битва» (Японія, 2000).

Книга: КюсонТаками «Королівська битва».

Цей фільм варто подивитись лише для того, щоб зрозуміти якими насправді мають бути “Голодні ігри». У цьому фільмі ви таки побачите дітей, яких змусили вбивати один одного (не дівчинку з луком, а справжні криваві вбивства). Дія фільму (відповідно до книги) відбувається у майбутньому, у якому після неймовірної економічної кризи скрізь тотальне безробіття та депресія. Через це школярі відмовляються ходити до школи, а уряд ухвалює закон про «Королівську битву» і вирішує щороку обирати певні шкільні класи і влаштовувати між ними бої на виживання. Суть гри проста — вбий, або помри.
Екранізація дуже атмосферна — ви постійно чутимете голос, що підраховує кількість убитих і розумієте, що тут диктатура таки крутіша, аніж у Панемі, а відчуття значно гостріші. Жодних дорослих, батьків, нікого, хто може захистити, тому історія навіває жах і відчуття безвиході. У таких умовах підлітковий протест набуває значно більшого сенсу, аніж у «Голодних іграх» і виглядає вмотивованим. Звичайно, цей фільм не для слабких нервами, адже там таки багато крові і трупів…Не дарма цей фільм радить до перегляду Квентін Тарантіно. Фільм про своєрідного останнього героя піднімає доволі просте, але цікаве запитання — на що готова піти людина заради досягнення власної цілі? А тепер уявіть, що виграш у шоу — не грошова винагорода, а ваше життя. І для того, щоб перемогти необхідно забрати життя інших учасників. Фільм «Королівська битва» як і книга в рази перевершують «Голодні ігри». Усім, хто любить атмосферні японські фільми з кров’ю і цікавим сюжетом рекомендую для перегляду.

2. «Не відпускай мене» (2010, Великобританія, США).

Книга: «Не відпускай мене» КадзуоІсіґуро (ВСЛ, 2016).


Це історія про трьох дітей — Кеті, Томмі та Рут. Дія відбувається в антиутопічній Великій Британії XX століття, де люди клонуються для створення живих донорів органів для трансплантації. І саме ці діти є учасниками експерименту, який придумали для покращення умов проживання донорів. Донорам давали життя, вчили любити, вчили відчувати, а потім витягали усі органи. Підбір акторів для фільму чудовий, усі персонажі втілені саме так, як вони описані у романі. Ці роман і екранізація стверджують, що людське життя наповнене страхами. Страх підштовхує нас до жахливий речей, примушує нас іти тими дорогами, на які б ми ніколи не ступили. Ми всі подібні в цьому, і усі боїмося.
Це історія про трьох дітей, яких створили для того, щоб приглушити цей вічний страх. Упродовж усього роману вони знають, для чого створені, але сприймають свою долю як належне. Це не історія супротиву та боротьби, це історія — тихого прийняття жорстокості та насильної жертви. Фільм «Не відпускай мене» варто подивитися не лише через незвичний та оригінальний сюжет, чудових акторів та вдалу музику, а й задля прекрасних пейзажів фільму.

3. «V означає Вендетта» (Великобританія, Німеччина).

Графічний роман: «V означає Вендетта» Алан Мур («Азбука», 2010).


Якщо розглядати фільм «V означає Вендетта» без порівняння з першоджерелом, то ми отримаємо чудовий фільм з оригінальним сюжетом. Видовищна, глибока антиутопія з посиланнями на сучасні політичні реалії Європи., прекрасними акторами та хорошим режисерським втіленням. «V означає Вендетта» — це непоганий варіант нашого сумного та темного майбутнього. Але, на жаль, фільм далекий до графічного роману Алана Мура. Тут перевага першоджерела просто неймовірна, якщо ви дивитиметесь фільм опісля прочитання роману, то враження зіпсується однозначно. Справа в тому, що комікс значно глибший, насичений подіями і значно «темніший». Там,де режисер робив ставку на видовище та епатаж, автор коміксу акцентував на філософському підтексті. І, на мою думку, саме роман ближчий до поняття «антиутопія», адже у ньому, на відміну від фільму, був доволі напружений та безнадійний кінець — саме так і має закінчуватись антиутопія.
Незважаючи на відступи від першоджерела фільм варто переглянути — гра акторів чудова, символізм ретельно продуманий та цікаво поданий.

4. «Снігобур» (Південня Корея, Франція, США).


Графічний роман: «LeTransperceneige» Жака Лоба і Жан-Марка Рошетта.

Сюжет цієї антиутопії простий, але викликає безліч запитань і багато критиків закидає йому надмірну фантастичність та непродуманість деталей. Але, як на мене, суть цієї антиутопії не у деталях, а у людських характерах, які змалювали автори. Сюжет розповідає про 2014 рік і науковий експеримент з протидії глобальному потеплінню, що викликає льодовиковий період, який вбиває майже все живе на Землі. Єдині, хто залишився живими — це жителі величезного поїзда, оснащеного вічним двигуном, що рухається по навколосвітній залізничній дорозі. Встановлюється класова система поділу людей, з елітою, яка живе у передній частині потяга і бідними, які виживають у хвості.У 2031 році хвостові жителі готують повстання проти еліти. Під час чергової роздачі протеїнових блоків один з лідерів хвостової частини Кертіс Еверетт починає повстання. Пробившись до тюремного вагону повстанці випускають в'язня Намгун Мін Су, який був інженером і створив двері, що розділяють вагони. Намгун Мін Су наказує звільнити свою доньку і взамін на свою допомогу вимагає давати йому по два кубика Кронолу (наркотична речовина, вибухонебезпечна) за кожні відкриті ворота.
Звичайно, сюжет фільму доволі далекий до сюжету графічної новели Жака Лоба і Жан-Марка Рошетта. Корейський режисер зробив у сюжеті декілька радикальних змін — відредагував характери персонажів і запропонував погляд на події у потягу. Усі ці правки допомогли створити філософську драму про суспільство, суть революцій та політики та людську гідність.
Антиутопія «Снігобур» — це чудовий зразок антиутопії, яка наблизилась до найкращих зразків цього жанру. Фільм наштовхує на роздуми про те, що основний закон людського існування зовсім не милосердний.
Загалом сучасний кінематограф час від часу тішить нас неповторними шедеврами, але частіше видає фільми, які не залишаються у пам’яті глядачів надто довго. Сподіваємось, що у майбутньому зарубіжні продюсери візьмуться за екранізацію класики фантастичного жанру. Я б не відмовилась навіть переглянути перезапуск Оруелівского «1984». Усе залежить від глядачів, адже якщо ми створимо попит на якісне кіно, то і режисери змушені будуть підтягуватись до наших вимог.
Відповісти на статтю