Статті, блоги > Книготоргівля

Культура на вагу?

Ксенія Дітчук | 03.02.09 16:49:15

Поняття “second hand” впевнено увійшло і міцно вкоренилося в нашому повсякденному житті. Навіть противники вживаного одягу розуміють, що боротися з цим явищем складно. З іншого боку, дехто навчився надавати second hand’у — second life, створюючи абсолютно нові витвори мистецтва...
Проте наша з вами розмова не про одяг.
Тримаю у руках кілька цікавих видань. Серед них — “The Famous Five 19: Five Go to Demon’s Rocks” Ґріда Блайтона (Hodder and Stoughton Paperbacks, 1989), “Eat Your Way to Great Sex” (Lagoon Books, 2001) та “Fish and Seafood” (Marshall Cavendish Publication Limited, 1976). Різні за цільовим призначенням, читацькою аудиторією, оформленням та поліграфічним виконанням, вони коштують однаково: від 6 до 48 грн. за кілограм (залежно від дня тижня).
Зізнаюся одразу: коли мені розповіли про книжки на вагу, я спершу подумала, що це, певно, якийсь непотріб. Адже яка розумна людина віддасть (читай — викине) хороше видання на second?

---

Проте я помилялася. Звісно, відсоток бульварних романів “зашкалює”, але й вони американського чи британського виробництва, а, отже, корисне джерело для усіх, хто вивчає або викладає англійську мову.
Найчастіше асортимент “других рук” доволі стандартний: кілька дитячих книжечок (проте який рівень оформлення!), з десяток романів в обкладинці (легке чтиво для англійського філолога) та видання про кулінарію. Саме останніх — найбільше різноманіття: від яскравих описів кулінарних рецептів на щодень до справжніх ресторанних дорожніх щоденників мандрівників. Деколи серед цього “набору” трапляються великоформатні альбоми з фотографіями (наприклад, тварини Африки чи береги Темзи) або навіть підручники, інколи можна надибати дитячі комікси, довідники, навіть видання “Книги рекордів Гінесса” чи збірники нот для фортепіано.
Зрозуміло, не кожен магазин може пишатися тим, що “торгує культурою” на вагу. Не завжди хороші, якісні видання лежать акуратно на полицях — іноді у пошуках доводиться порпатися в ящиках з білизною. І тоді виникає питання: навіщо усе це нам? Невже не вистачає українцям власних письменників та фотографів? Невже мало тих тисяч видавництв, що продукують книги “до кольору — до вибору”? І, зрештою, у Львові вже є одна “точка”, де реалізовуються користовані видання — біля пам’ятника Федорову.
Що не кажіть, та для дослідників видавничої справи це чудова нагода за стабільно низькі ціни не лише в теорії, а й на практиці ознайомитись з продукцією зарубіжних видавництв. Порівняти якщо не якість текстової частини (на жаль, не кожному це під силу), то хоча б ілюстративний матеріал, дизайнерське рішення, поліграфічне виконання. Порівняти, перейняти й... перевершити. Адже потрібно довести, що українці мають найкраще і не потребують чужого.