Новини
Оля Зеленська, Ада Роговцева та Ахтем Сеітаблаєв виконали головні ролі у відеокліпі про війну на нову українську пісню Олі Зеленської «Поле»
Спілкувався Сергій Дзюба | 17.11.18 9:05:24
Відома українська співачка і наша талановита землячка з Борзнянщини Оля Зеленська з успіхом презентувала нещодавно свій новий, хвилюючий відеокліп і пісню, яка просто не може нікого залишити байдужим.
Це прониклива розповідь, як у щасливе життя української родини зненацька увірвалася невблаганна війна. Чоловік змушений був залишити кохану дружину, малу донечку, рідну матусю та піти на фронт, щоб мужньо, самовіддано захищати Україну від навали віроломних ворогів. Причому у самій пісні не звучать такі тривожні слова, як АТО, Донбас, кіборги… Однак на екрані – нинішня багатостраждальна Україна і наші незламні бійці, котрі героїчно боронять свою землю від окупантів. Хоча війна, коли і де б вона не відбувалася, – найбільше зло в світі, що безжально забирає людські життя, залишаючи після себе пустку, руїну. Це – тисячі та мільйони ненароджених дітей, які вже ніколи не побачать світло!
Взагалі, мені подобається творчість Олі Зеленської, її чудові відеокліпи на пісні «На білому коні», «Сонце Літо» та «Я дякую Богу», прекрасні аудіозаписи (зокрема щирої, зворушливої пісні «Темна нічка»). Хто ще не чув і не бачив, може легко знайти все в Інтернеті, наприклад, на «YouTube». Тепер з’явилася тут і нова, важлива, прониклива її пісня «Поле», яку створили знамениті автори – поет Юрій Рибчинський і композитор Ніколо Петраш. Власне, це – не просто відеокліп (режисер – Юрій Шевченко), а, по суті, короткометражний кінофільм. Адже за екранні 12 хвилин 45 секунд разом із головними персонажами ми стільки всього переживаємо! Це – не вигадка, котру можна сприймати відсторонено, а нинішня реальність: по-справжньому закохане подружжя, їхні близькі, такі знайомі наші диво-краєвиди… Одне слово, повноцінне, квітуче життя, зловісно обірване війною. «Тату, не йди, зачекай!» – розпачливо благає донечка. Тужливі дружина й матір, котрі горнуться одна до одної. Цей молодий, красивий, донедавна мирний чоловік не повертається з тієї війни… Втім, побачене на екрані не залишає в серці безнадію. Навпаки – це щирий, потужний заклик до миру та любові. Бо тільки любов і людяність зможуть врятувати наш нерозважливий світ.
У кінокадрах немає жодної випадковості: несподівано падає велосипед, на якому катається дівчинка, раптом летить додолу кумедний іграшковий ведмедик, розливається філіжанка кави. Від підступної ворожої кулі гине син, і мама вмить відчуває його смерть… Зйомки – дуже майстерні, правдиві, оригінальні, яскраві! Звісно, багато залежить від таланту акторів – виконавців головний ролей. Маму грає народна артистка України Ада Роговцева – легендарна, видатна, всесвітньо відома кіноактриса. Чоловіка – знаний режисер та актор, творець резонансного кінофільму «Кіборги» (про захисників донецького аеропорту) Ахтем Сеітаблаєв. А роль його дружини блискуче виконала Оля Зеленська. Небагато співаків мають ще й справжній акторський талант. Тож, як на мене, у Олі – велике майбутнє, бо вона – водночас прекрасна співачка та глибока, драматична актриса, яка навіть без слів, лише одним проникливим поглядом може висловити сокровенне.
Отож із задоволенням спілкуюся з уже відомою українською співачкою Олею Зеленською.
– Олю, вітаю з безперечним успіхом! Уже немало моїх друзів подивилися Ваш новий відеокліп, і всі відгуки – позитивні. Ви задоволені цією роботою?
– Так, і це – важливо для мене. Тож я щиро дякую всім талановитим людям, які працювали над цим проектом: нашому видатному поету Юрію Рибчинському, одному з найпопулярніших сучасних українських композиторів Ніколо Петрашу – (авторам дійсно чудової пісні «Поле»), режисерові відеокліпу Юрієві Шевченку, прекрасним, дивовижним акторам – Аді Роговцевій і Ахтему Сеітаблаєву, а ще – юній Софі-Марії Горбаль, яка так зворушливо зіграла доньку головної героїні! Ця обдарована дівчинка навчається в школі, але вже мріє про ролі в театрі та кіно. Дякую і всім артистам прославленого Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки (керівник – Зеновій Корінець), які взяли участь у нашому проекті. Дуже допомогли бійці Житомирської 95-ї окремої десантної штурмової бригади, котрих ми теж бачимо на екрані. Адже в кадрах відбувається бій – звучать постріли, лунають вибухи. Були задіяні БТРи, танки… Це – справді, масштабна робота! Спасибі за підтримку й землякам: торговій марці «Фермерська родина» з нашого Придесення, з села Піски, що на Бахмаччині.
– Скільки тривали зйомки?
– Три дні. Спочатку – на Чернігівщині: в селі Піски Бахмацького району (це звідти такі мальовничі краєвиди, їхнє золоте поле), а також – на Борзнянщині, де нам сподобалася гарний, затишний будинок. Далі знімали на Житомирщині, на військовому полігоні…
– Це – четвертий Ваш пісенний відеокліп, і я щоразу дивуюся – настільки вони між собою не схожі! Як Вам вдається так перевтілюватися? Кліп «На білому коні» – розкішна, яскрава, пристрасна історія кохання, Палац у Качанівці, а ще – віртуозні, звитяжні й водночас романтичні козаки, красень кінь, на якому просто хочеться мчати галопом! «Сонце Літо» – прекрасна яхта, чарівне море, мандри, захоплюючий відпочинок. «Я дякую Богу» – лірична та водночас глибоко філософська пісня, по суті, хвилююча сповідь про життя…
– Так, я в ній розповідаю про своє життя, про маму. Це – від усієї душі!
– І от – нова пісня «Поле», де Ви зіграли разом із зірковими акторами. Як вам із ними працювалося? Які вони в реальному житті: Ада Роговцева та Ахтем Сеітаблаєв?
– Чесно скажу, що дуже хвилювалася спочатку! Але це – такі прості, щирі, душевні, хороші люді. У них немає ніякої пихи, манірності. Вони – професіонали, дуже талановиті, і мені з ними працювалося напрочуд легко. Бо й Ада Роговцева, і Ахтем Сеітаблаєв підтримували мене в усьому. У них – стільки доброти, чуйності, людяності, інтелігентності, вихованості, вишуканості та шляхетності!
– Вони гарно про Вас відгукнулися, похвалили.
– І це – дуже приємно. Я – щаслива, що знайома з такими особистостями!
– Де відбувалася презентація нового відеокліпу?
– У залі Київського національного університеті культури і мистецтв… Там зібралося багато відомих людей, професіоналів своєї справи. Тож, звісно, я дуже хвилювалася. Але, дякувати Богу, все пройшло чудово! Я співала, і ми показали відеокліп на пісню «Поле». Люди сприйняли його добре.
– Фахівці відзначили, що це – нове слово в мистецтві. Бо раніше практично не знімали таких кліпів, на рівні фільму, з прекрасною грою акторів!
– Дякую, ми старалися. А після презентації у нас з’явилася ідея створити на основі цього відеокліпу художній фільм. Короткометражний, але повноцінний. І всі, хто брав участь у зйомках, сприйняли це позитивно й фактично погодилися. Тож, сподіваюся, ми продовжимо працювати разом!
– Ви багато виступали в зоні АТО, для місцевих мешканців і наших бійців – навіть на передовій…
– Ми провели там близько п’ятдесяти концертів. І далі їздитимемо туди, бо я відчуваю: нас справді завжди чекають, ми потрібні. Хлопцям – нелегко, вони таке пережили! Однак тримаються дуже гідно, як герої, справжні патріоти нашої Вітчизни. Там така особлива атмосфера під час концертів, що розповісти про все це – просто неможливо. І я прагну передати свої найкращі почуття: тепло, любов, людяність, чуйність… Адже, якщо я не беру до рук зброю, щоб захистити нашу державу, то маю зараз допомагати людям психологічно – словом, піснею. Отож я дев’ять разів побувала в АТО, і щоразу – протягом тижня. Виступала в багатьох місцях, наприклад, в Авдіївці, коли буквально поруч, за якихось кілька кілометрів гриміли бої, чулися вибухи та постріли, а я співала. Пам’ятаю, просто не вдалося завершити концерт, бо наших бійців підняли по тривозі… Тобто одні стояли на блокпостах, а інші в цей час слухали концерт; а потім вони мінялися, й концерт повторювався знову. Однак раптом виникла загроза нового наступу бойовиків, і українські бійці просто з концерту вирушили на бій.
– А як Вас сприймають тамтешні жителі?
– Спочатку – насторожено, обережно. Мовляв, «бандерівці» приїхали… Та поступово ставлення почало змінюватися. І тепер люди приходять на концерти із задоволенням, щиро дякують, їм загалом подобається, тепло аплодують, зичать добра, усіх гараздів. І я до них ставлюся по-людському, співчуваю їм та бажаю щастя. На жаль, люта війна продовжується; загарбники періодично влаштовують підступні обстріли, дестабілізуючи ситуацію. Тож просто неймовірно, як же там узагалі люди живуть? Однак є такі, що, попри все, не хочуть залишати власні домівки, рідні місця. Сподіваються, що клята війна припиниться і нарешті настане довгоочікуваний мир. Тому й мені тепер понад усе хочеться миру! Отже, я співаю пісню «Поле». Так, вона – про війну, але це – антивоєнний твір. Бо війна забирає найцінніше – людські життя… Однак я співаю не для суму та скорботи, а заради любові. Бог дав нам життя не для того, щоб ми нищили одне одного, а для любові. Це завжди треба пам’ятати.
– Дякую, Олю, за цю відверту розмову. Ви робите дуже важливу та добру справу. Я бажаю Вам миру, а ще – здоров’я, любові, натхнення і чудових пісень!
– Щастя та миру – усім читачам чудової газети «Деснянська правда»!
Поле
Слова Юрія Рибчинського, музика Ніколо Петраша
Поле, моє поле.
Жито, моє жито.
А на тому полі
Спить юнак убитий.
А над ним – чарівне
Сонечко гаряче,
А над ним надривно
Жайворонок плаче.
У траві зеленій
Він лежить, не диха.
До своєї неньки
Із війни він їхав.
До своєї хати
Їхав крізь тумани.
Їхав, щоб обняти
Посивілу маму.
Їхав крізь тумани
Із війни додому,
Раптом постріл грянув
Він упав додолу.
Наче грім, той постріл
Раптом в полі грянув,
І знайшов він постіль
У траві багряній.
Він лежить кудлатий
Чий то син єдиний,
Обнявши, як мати,
Землю Україну.
Поле, моє поле,
Жито, моє жито.
А йому б ще довго,
Жити б ще й жити.